Всьо, нема сил.
Йду на відпочинок. Така собі двотижнева пенсія. Буду балдєть. Чесно :)
А ще, буду сумувати за Глючиком, Русалкою, Котиком, Сербунчегом, ... дофіга Вас, товарєщі!
Я Вас щиро дуже лю :)
Знесилена Фінгер
|
|
|
З надписів на заборах можна багато чого цікавого дізнатись. Про то шо Саша любить Машу- то я й так знала. А ще я на парті в школі дряпала. Правда, мене накрив тоді шухер і після уроків я довго шкурила парту. А потім мої батьки купували лак і я то всьо мазала новим шаром, щоб на наступний рік хтось нашкрябав «Наташа- два рубля и наша».
Дурість. За два рубля фіг хто вам дасть, товарєщі.
Тим більше, в нас валюта не та.
Доречі- за долари тож ніхто не дасть. Бо нестабільна та штука- зелені.
Відволіклась трохи :)
Ше на заборах клепають віршики:
"Стою с букетом в коридоре,
Глаза на зеркало скосив.
Умен, как надпись на заборе
И в той же степени красив. "
Хотіла сказати, шо остання познаватєльная вещь, прочитана на заборі так то «Пилипишин не гей».
Я балдєю.
|
|
|
– Лучше быть одному, чем вместе, но с кем попало. Кожного ранку Христя розглядала себе у дзеркалі. Кучеряве волосся, що спадало хвилями на груди, великі блакитні очі, засмагле та жадане тіло… Кожного ранку Христя пила фреш. То є модним. Здоровий спосіб життя, щовечора фітнес, йога, пілатес… «Я згадую про тебе сонячними ранками. Чіпляю твоє фото біля ліжка. Я слухаю тебе в айподі. І я пишу про тебе у форумі розбитих сердець.» Христя шукала любов. Шукала натхненно та відчайдушно. Шукала щовечора в барах, щоранку в метро, щоденно на роботі. А знайшла кохання. Кохання щоденно, розваги щовечора, та сльози щоночі.
|
|
|
Приходжу вранці на роботу, роблю свою улюблену каву з молоком, оцінюю поточну ситуацію на річках країни, відчитуюсь на п’ятихвилинці у начальства… Заходжу на ХБ… І тут - бац! Новий блогер, що називає себе  silent-hunter наваяв мені листа:
«Ты ничем не отличаешься от тупого лося который не соображает, что он делает. Твои примитивные фразы настолько тупы и бессмысленны, что кажется, что ты 15-ти летняя блондинка которая хочет, ее все заметили. Если хочешь чем-то удивить окружающих так лучше всего это сделать умом, ибо тупость - это самая низшая степень на которую может опустится человек. Таким как ты, самое лучшее место - это не блог, а чат, где все общаются обо всех существующих глупостях на планете "Земля". А фантазия у тебя особо блещет - назвать себя "пальцем"... это как минимум "гениально". Вывод: Не задирай нос, учись и уважай мнения других. P.S.: Не обольщайся, ты все-ровно тупой придурок.»
І я от задумалась… Ну от воно мені треба? Щоб вранці мені псували настрій, називали «тупым лосем», «тупым придурком» та ще й «15-летней блондинкой».
Нє, ну чесно, на лося я не схожа :)
П.С.: Хантеру, а слова «что-бы» та «все-ровно» не так пишуться.
|
|
|
"Счастье всегда прилетает на крыльях, а уходит на костылях."
З проявом світанку Христя прокинулась. Здивовано подивилась на чоловіка, що спав поруч, гикнула і відповзла в куток.
-«І де я знаходжусь? А хто цей мужик, що сопе обійнявши мою ногу?»- запитувала себе Христя.
Вчора, гарно випивши абсенту, вона гопцяла в центрі Києва на самій престижній дискотеці. Абсент смачно йшов, музика гучно лунала, тіло вправно рухалось…
-«Крошка, патанцуєм?»
-«А, патанцуєм!» - подумала Христя. А шо втрачати?
І от, прокинулась….
А зараз головне, шоб були гроші на таксі додому.
До третіх півнів живе любов.
|
|
|
Минула ніч була жахлива. Прокинулась о третій ночі від того, що хтось дзвонив у квартиру. До слова - квартира була не моя. Я спала мирно, нікого не чіпаючи і вже щось навіть почитало снитись. Коли - дзвінок. Потім другий. Потім почали вже гупати у двері.
Я ледве не померла від страху! Ну, думаю, світло вмикати не варто… Поповзла до дверей ближче, щоб послухати, шо там. «Воно» гупати почало сильніше, неначе відчуваючи моє дихання за дверима. Вирішила, шо треба назад повзти. Закурила посеред кімнати… Ще до слова - поверх перший.
Тоді наче все стихло. Ну, думаю, хай їм грець, буду спати. Але, йошкін кіт!, «воно» почало стукати у вікно! Ну, думаю, ващееее! «Шо робити?» - думаю… Кричати: «Гриша, неси сокиру!», чи міліцію визивати? А «воно» ще й пляшками гримить…
Коротше, на Оболоні, в престижному районі Києва, приблизно на початку четвертої ранку мене хотіли з’їсти бомжі. Точно з’їсти - пляшка в них була, а от закусь- нє.
П.С.: повернулась знов додому.
|
|
|
|
 |
|
Чи потрібне Україні НАТО? | |
|
Саме тут кажу правду | |
|
Случайное фото со мной Мои фотоальбомы |
|
Коментів: 170
